Восьмий рік в зоні бойових дій батько, 3 роки — син. Це про начальника розвідки 9 батальйону 59 ОАМБ Івана на псевдо “Борода” та його сина Дениса. Батько продовжує службу у Збройних силах України. Син — демобілізувався і сьогодні, у 27 років, є ветераном війни. Тепер допомагає військовим повернутись до мирного життя.

До війни Іван був підприємцем. На Схід, розповідає, потрапив під час третьої хвилі мобілізації — в 2014-му році. За понад 7 років сотні разів перетинав “сіру зону” — смугу між учасниками бойових дій, яку обстрілюють найбільше. Завдання виконував і “за нулем”. Десятки разів, каже, життя висіло на волосині. Завдання розвідника, розповідає, — непомітно потрапити туди, де можна отримати потрібну інформацію, і повернутися вчасно в підрозділ. Важливо зберегти не лише власне життя, а й всієї бригади.

Іван — командир Максима Камінського на псевдо “Шайтан”. У зоні бойових дій разом ходили у розвідку. Куди саме, не розповідає. Каже, про роботу розвідки, як і комбата, розповідати не можна. Втім, який Іван командир, свідчить те, що за понад сім років не загинув жоден його підлеглий.

“Якщо я виходив 50 разів і повернувся, значить, можна сказати, командир давав правильні накази і 50 разів рятував мені життя”, — розповідає Максим Камінський .

У зоні бойових дій із Іваном познайомився незрячий волонтер Денис Романовський. Каже, саме з його ідей розпочалося багато волонтерських проєктів, зокрема, скидання боєприпасів з дрона на ворогів.

Через три роки після того, як почав службу Іван, до нього приєднався старший син Денис. Він вів спостереження за ворогом, стежив, каже, за кожним кроком, а всю зібрану інформацію передавав начальнику — батькові. Спершу, розповідає, хотів “знайти себе”. Згодом — відчув патріотизм та зрозумів, для чого він на Сході.

Сьогодні Денис демобілізувався. Тепер він працює у “Veteran Hub”, допомагає ветеранам з пошуком роботи та адаптуватися у житті.

На мирній землі сьогодні й Іван Борода. Він у шпиталі: після поранень і контузій відновлює здоровʼя. Його відсутність в бригаді дуже відчувається, каже командир 9 батальйону на псевдо “Ротібор”.

Мирна земля і зона бойових дій суттєво відрізняються, каже Іван. Різні люди, по-різному сприймаєш дійсність. За 500-800 кілометрів гинуть люди і летять снаряди. Тут люди живуть своїм життям, гуляють, відпочивають, займаються спортом. І йому, каже, хотілося б, аби так було на всій території його Батьківщини. Іван вважає, що мир можливий завдяки перемозі. А для того, аби відвоювати територію, можливості є.

Читайте також День захисника України — головне свято у родині Дмитришиних з Вінниччини Звільняв Харківську ОДА та брав участь у боях під Семенівкою. Історія комбата Олега Мироненка

Джерело