Андрій Савинський – головний сержант механізованої роти 1 окремої танкової бригади. Восьмий рік захищає Україну на сході держави.
"2014 рік, війна на сході України, вдома ремонт, кладу плитку і приносять мені повістку в армію. В 2014 році наш взвод виконував завдання на теренах Луганщини. Спочатку нам сказали на десять днів, потім на 40, потім на 90, а мобілізація тривала рік. В березні я потрапив у військову частину і через рік потрапив додому".У вересні він повернувся з чергової ротації. Зізнається, давно перестав рахувати їх кількість. Родину він називає своїм тилом. Говорить, їх підтримка робить його сильнішим.
"Коли я демобілізувався, я просто вночі спав, підскакував з ліжка і падав. Тому що мені снився спалах. Я розумів, що це обстріл, який був. Це вже максимально близько: маєш поцілувати землю, чим краще поцілуєш землю, тим довше проживеш"
Віддаватися службі, каже Андрій, він готовий до останнього.
У сюжеті дивіться про те, як родина підтримує Андрія в його прагненні захищати країну, та як ставиться до його тривалих поїздок.
Читайте також:"Я буду їздити, поки не закінчиться ця війна", – історія військового офіцера з Чернігівщини
Джерело