Після двох років у полоні військовослужбовець з Харківщини Роман Фурсов продовжує службу — працює в університеті Повітряних сил і продовжує відновлювати здоров'я. Про підтримку родини, обіцянку дітям та війну, що приходить уві сні, Роман та його дружина Надія розповіли Суспільному.

"З часом стає легше"

Синьо-жовту стрічку Роман Фурсов не знімає останні два роки. Її подарували волонтери після звільнення полонених у грудні 2019.

"Дуже хотілося чимось допомогти, постійно хотів піти до війська, тому що у мене є досвід", — згадує Фурсов.

Роман служив у 58-й бригаді, у зоні бойових дій на Луганщині командував гранатометним відділенням протитанкового взводу. За дев’ять місяців потрапив у полон бойовиків.

"Я почав зі служби у місті Чугуєві Харківської області, звідти був направлений на захист наших кордонів. На сході я був у Луганській області, біля селища Кримське. Це війна, постійно були сутички. Був бій, і при контрнаступі було дуже багато поранених хлопців. При спробі евакуації я сам був важко поранений, я залишився під обстрілом на захопленій території", — говорить учасник бойових дій.

У полоні Роман пробув два роки та два місяці. Вдома на нього чекали дружина, син та донька.

"Я вільний, я можу допомагати своїй родині. Я всі ці два роки переймався, що їм буде тяжко і важко. А зараз я взмозі щось зробити. З часом стає легше. Легше дивитися на мирне небо, свою родину, це допомагає, сімейна реабілітація", — розповідає Фурсов.

Військовий визнає, що психологічно змінився: "Все-таки до цього був період, родина знала мене таким, а я повернувся іншим, це важко".

"Дуже підтримує дружина, дуже хочеться щось робити для дітей. Але за цей рік я не зміг втілити свою мрію: я хотів забезпечити свою родину житлом, зараз вкрай така напружена ситуація із житловими умовами. Я пообіцяв донці окрему кімнату, вона цього дуже хотіла", — розповідає Роман.

"Буває, просипається від крику"

Надія знайома з Романом з дитинства. Вони подружилися у Малинівці на Чугуївщині — родини жили по-сусідству. "Він ще мене няньчив, ми дружили. А коли прийшов з армії, відтоді я його дівчина і його дружина", — розповідає Надія Фурсова.

Роман не зізнавався родині, що був на перших позиціях фронту, говорить Надія.

"Подзвонив мені хрещений батько, він відстежував новини, каже: "Здається, твій Роман потрапив у полон, подивися". Я відкрила відео і спочатку не повірила, що це він. Кажу, цього не може бути, він же на третій лінії! Як це так? Тоді покликала доньку, вона розплакалася: "Папочка, це мій папочка!" — згадує Надія.

Зустрічати Фурсова після обміну 29 грудня 2019 року родина їздила до Києва.

Нині війна приходить до чоловіка уві сні.

"Вночі буває, що він просипається від крику. Буває дереться, я просипаюся від того. Він наче б'ється з кимось, кричить. Дуже багато переніс, і все це залишається. Як психологи кажуть, з роками може бути гірше", — розповідає дружина військового.

Після полону у Романа залишилися травми голови та хребта. У столиці він деякий час провів у шпиталі.

"Його одразу поклали до шпиталю, тоді трошки попіклувалися про нього. А зараз ми у Харкові й не можемо зрозуміти, чому до людей, які воюють, захищають країну, так ставляться", — говорить Надія.

Належної допомоги у Харкові, за словами Надії, чоловік не отримав: "Пішов у шпиталь. Спочатку сказали карантин, ми вас не можемо покласти на лікування, тепер в них немає ліків".

Подружжя із двома дітьми живе із батьками Надії та мріє про власне житло: "У побуті складно. Різні покоління, у всіх свої правила. Це дуже складно".

Роман перебуває на обліку і претендує на покращення житлових умов, але родині відмовляють: сім'я прописана у чотирикімнатній квартирі, хоча у ній проживають одразу семеро людей. За цей час Фурсови отримали пільгу на житлово-комунальні послуги, а із відновленням здоров'я допомогла одна з європейських організацій — у 2020 році проходили сімейну реабілітацію в Яремчі.

"Повертаються психологічно поранені хлопці й дівчата, це пережити дуже складно. Живеш мирно, гарно, а коли туди потрапляєш, розумієш, що миру ніякого немає, мир завдяки цим хлопцям і дівчатам. Держава так не займається, як займаються інші країни! Це дивно, коли ми самі собі не можемо допомогти, це страшно", — вважає Надія Фурсова.

У Романа є ще одна мрія — взяти участь у спортивних змаганнях ветеранів "Ігри нескорених". Цьогоріч Фурсов підготуватися не встиг, але планує спробувати себе наступного року.

Джерело