Повітря батьківщини в консервних банках почали продавати на Сумщині. За 350 грамів повітря правлять 40 гривень. Такий бізнес улаштувала сільська бібліотека.

Повітря в консервній банці: навіщо в сільській бібліотеці під Сумами почали продавати незвичні сувеніри

Про це 16 жовтня йдеться в сюжеті ТСН.19:30.

Це – хіт сезону, новинка села Верхня Сироватка. Те, про що говорять по телефону, в магазинах, на базарах. Здавалося б, звичайна металева банка. Але вона повна-повнісінька. Сюди закачали повітря одразу з дев’яти населених пунктів Сумщини. Принаймні, таке пишуть на етикетці.

Новий продукт надійшов у продаж до місцевої бібліотеки. І вже спричинив чимало галасу в селі. Найбільше селян турбує, чи не ошукали їх. І чи справді там повітря батьківщини.

Переполох у селі спричинив Роман Голуб. Він корінний житель Верхньої Сироватки, але працює за кордоном. І все одно цікавиться історією батьківщини. Торік розкопав відомості про видатного односельця – автора української гривні та тризуба.

Нещодавно пан Роман вирішив створити в сільській бібліотеці музей. Один з експонатів – вережиця. Такі бронзові прикраси носили 2000 років тому і лише знатні люди. Подейкують, що поблизу села їх місцеві копачі віднайшли близько пів сотні. Припускають, що тут могла бути древня ювелірна майстерня. Майже все – місцеві чорні археологи тишком розпродали за кордон. І лише одна стала надбанням музею.

“Я просто не міг повірити своїм очам, своєму розуму, що це зі мною трапилося, така дивовижна знахідка в моїх руках”, – говорить меценат Сергій Гуцан.

Відкопав вережицю Сергій Гуцан. П’ять років милувався нею вдома і зрештою, подарував музею.

“Цей об’єкт є винятково унікальним, включений до Національного реєстру культурного надбання, як знаменита Пектораль”, – каже директор Сумського обласного краєзнавчого музею Владислав Терентьєв.

У сільському музеї Верхньої Сироватки – фрагменти верижанських прикрас, уламки списів, римські динарії. А поруч – скандальні на селі банки з повітрям, що подарував бібліотеці пан Роман.

“Це не бізнес, а привернення уваги до цієї культури, до цього музею, щоб громада жила, знаєте, як в Опішні люди живуть глечиками, а тут – цією ідеєю”, – говорить доброчинець Роман Голуб.

Як насправді і де збирав повітря, пан Роман не каже.

Поки що за такі сувеніри сільська бібліотека не вторгувала жодної копійки. Але це й не так важливо, кажуть. Головне – увагу до села – таки привернули. Оксана Солодовник

Джерело