Нове дослідження, проведене вченими з Технологічного інституту Джорджії в лабораторії Тімоті К. Коупа, дозволило знайти шлях до розуміння того, чому ці виснажливі стани виникають у хворих на рак, і чому медики повинні зосередитися на всіх можливих нервових процесах, що викликають сенсорні або рухові проблеми у хворих на рак, мозку пацієнта, включаючи центральну нервову систему, а не лише «периферичну дегенерацію сенсорних нейронів».

Нові результати наукової праці, опубліковані у Proceedings of the National Academy of Sciences (PNAS), можуть вплинути на розробку ефективних методів лікування, які ще не доступні для відновлення нормальних функцій організму пацієнта після хіміотерапії.

"Хіміотерапія безперечно негативно впливає на периферичну нервову систему, яка часто розглядається як головний винуватець неврологічних розладів під час лікування раку", - зазначив Стівен Хослі (Stephen Nick Housley), провідний автор дослідження.

Проте, за його словами, для нормальної роботи нервової системи в цілому потрібна взаємодія периферичної та центральної нервової системи.

Провівши серію досліджень, команда Хослі показала, що вузли зв'язку в центральній нервовій системі також уразливі до несприятливих наслідків лікування раку. Отримані результати вказують на наявність численних місць у нервовій системі, які мають стати метою лікування для суттєвого покращення самопочуття пацієнта.

Вищезгадані порушення залишаються клінічно та емпірично незрозумілими, оскільки дослідження зосереджені на периферичній дегенерації сенсорних нейронів. При цьому можлива участь нейронних процесів у центральній нервовій системі недооцінюється. Нові результати демонструють значні функціональні дефекти й у центральній нервовій системі пацієнтів із раковими захворюваннями. Дослідницька група зазначає, що люди, які пережили рак, відносять сенсомоторну інвалідність до найнеприємніших, довгострокових наслідків хіміотерапії. Порушення ходи, рівноваги та рухів зазвичай приписуються хіміотоксичному пошкодженню периферичних сенсорних нейронів без урахування тієї значної ролі, яку відіграють нейронні ланцюги, що перетворюють сенсорну інформацію на рух. Така неуважність призводить до того, що пацієнтам складніше позбавитися побічних ефектів агресивного лікування.

Команда Хослі усунула цей недогляд. Вчені вивчили роботу спинального сенсомоторного ланцюга in vivo на тваринній моделі, гризунах з cOIN - хронічною, спричиненою оксаліплатином (хіміотерапією) нейропатією.

Було вивчено ключові послідовні події в кодуванні «пропріосенсорної» інформації та її перетворенні на синаптичні потенціали, що виробляються в мотонейронах. У щурів із cOIN кілька класів пропріосенсорних нейронів мають дефекти, які знижують точність сенсорного представлення механічних реакцій м'язів на розтяг.

"Ми дійшли висновку, що сенсомоторна інвалідність, спричинена лікуванням раку, виникає в результаті спільного прояву незалежних дефектів, що виникають як у периферичних, так і в центральних елементах сенсомоторних ланцюгів", - додав вчений.

Хослі також вважає, що можливість моніторингу нейронної функції на різних ділянках під час лікування забезпечить біомаркер, на основі якого можна буде оптимізувати лікування, і додає, що в міру переходу до протиракової терапії наступного покоління клінічні тести, що допомагають об'єктивно контролювати конкретні аспекти нервової системи, будуть Винятково важливі для передбачення побічних ефектів.

Підписуйтесь на наші канали у Telegram та Viber.