Мирні демонстрації чи "спроба державного перевороту"? Казахстан несподівано для всіх сколихнула хвиля протестів, яку жорстоко придушила влада. Зачистки тривають дотепер. Затримали понад 10 тисяч людей. Це те, що відомо офіційно. Усіх, хто долучився до протестів проти здорожчання газу – а саме так вони починалися, нині під пильним оком силовиків. Президент Касим-Жомарт Токаєв заявив про "іноземне втручання". Але ймовірно, скористався народним обуренням, щоб остаточно усунути попереднього президента Нурсултана Назарбаєва, оточення якого дотепер контролювало чимало сфер. Сотні вбитих та понад 10 тисяч затриманих – то все мабуть "спільники міжнародної мережі". От лише жодного паспорта іноземця серед цих тисяч затриманих і закатованих ми дотепер не побачили. Натомість побачили російські війська чи як офіційно вони себе назвали сили ОДКБ, які "допомогли" відновити Токаєву контроль над важливими об'єктами. А заодно продемонстрували наскільки швидко можуть прибути в країну і взяти ситуацію під вигідний передусім для Москви контроль. Але постає запитання, яка ціна такої "допомоги"? Чи не потрапить тепер Казахстан у ще більшу залежність від Москви? Адже за все треба платити. Але от чи змиряться казахи з цим? Про буремний Казахстан розповість журналістка "5 каналу" Нонна Стефанова для програми "Час за Гринвічем".
Гаряча фаза протестів у Казахстані – подавлена. Але люди досі діляться у соцмережах відео з масштабної акції непокори, яку називають по-різному.
Усе почалося із акцій 2 січня у західній Мангістауській області Казахстану – традиційно опозиційній центру. На вулиці вийшли мешканці міст Жанаозен та Актау, обурені підняттям цін на скраплений газ. Ціни без попередження з нового року зросли удвічі. "Наш регіон – багатий вуглеводнем! Зростання вартості – невиправдане!", – обурювалися люди.
"Газ, який виробляють у нас, наше багатство, дане Богом, – став недоступним для нас. Це все одно, що залізти в кишені народу", – сказала громадянка Казахстану.
Дуже швидко до цих гасел додалися вимоги боротьби з корупцією і відставки влади. Натовп скандував "Шал, кет" – "Геть, старого". Що тлумачили як вимогу відставки особисто Нурсултана Назарбаєва. Який на момент протестів очолював Раду безпеки, а де-факто – керував країною з кінця 80-х років і донині.
Зрештою Президент Казахстану, Касим-Жомарт Токаєв – виконує цю вимогу протестувальників. Назарбаєва відправляють у відставку. Головою Радбезу стає сам Токаєв. Ціни на газ – обіцяють знизити, принаймні у Мангістауській і не піднімати принаймні найближчим часом. Але протести не вщухають, і перекидаються на інші міста. Зокрема і на столицю. Нур-Султан, і найбільше казахське місто – Алмати.
Люди підпалюють урядові будівлі і офіси правлячої партії. У Алмати силовики застосовують світлошумові гранати. Але під наступом протестувальників – відступають. Деякі відділки поліції – переходять на бік протестувальників.
Інформація про перебіг подій у Казахстані – суперечлива і надходить – переважно із соціальних мереж. Інтернет та телефонних зв'язок у державі блокують. Масштаб протестів та реакції на них зростає. З'являються новини про перших загиблих та поранених, і перше відео з убитими. Як на вулицях – так і у моргах. Окрім підпалів – фіксують випадки мародерства та пограбувань торговельних центрів і банків. Учасники протестів – захоплюють аеропорт Алмати. Більшість рейсів тут – скасовуються чи призупиняються.
"Як глава держави і відсьогодні голова Ради Безпеки маю намір діяти максимально жорстко. Це питання безпеки наших громадян, які звертаються з численними проханнями до мене захистити їхнє життя та життя сімей. Це питання безпеки нашої держави. Упевнений, народ мене підтримає", – сказав президент Казахстану Касим-Жомарт Токаєв.
У рамаках жорстких заходів Касим-Жомарт Токаєв – запрошує для придушення протестів – війська ОДКБ – Організації Договору із колективної безпеки. Договір уклали Росія, Казахстан, Киргизстан, Таджикистан, Білорусь і Вірменія. Російських військових – прибуває понад три тисячі. Це найбільший контингент у силах ОДКБ. І очолює його генерал Андрій Сердюков, який керував операцією з окупації Криму та командував окупаційними військами на Донбасі.
"Основними завданнями сил ОДКБ стане "охорона важливих державних та військових об'єктів, сприяння силам правопорядку республіки Казахстан у стабілізації обстановки та повернення її у правове поле", – сказав пресс-секретар ОДКБ Володимир Зайнетдінов.
Військові ОДКБ – взяли під охорону державні об’єкти та об’єкти інфраструктури Казахстану. Але появу міжнародного, переважно російського контингенту, сприйняли неподнозначно – і самі казахи, і військові експерти. Адже контингент вперше взяв участь у операції придушення внутрішнього конфлікту. За договором союзники мають захищати одне одного від зовнішньої загрози. Чи була вона в Казахстані? Жодних доказів цьому – немає. Тоді який сенс був запрошувати іноземний контингент? Одна з версій – для усунення від влади президента Назарбаева і його клану. Від початку протестів Єлбаси – лідер нації не з’являвся на публіці і ніяк не коментував криваві події.
"Питання для чого були введені у Казахстан російські війська – ніби то війська ОДКБ – є дуже простим. Це є сигнал Казахстанським силовим структурам: Якщо ви не будете захищати президента Токаєва та його плутократичний режим від власного народу – Токаєва будемо захищати ми. Ви не зможете підтримати власний народ", – сказав журналіст, публіцист, телеведучий Віталій Портников.
Казахська влада розцінює події як "міжнародний тероризм", а протестувальників називає "спровокованими зовні силами". Президент Токаєв навіть віддає наказ силовикам стріляти на ураження без попередження. Казахська опозиція підозрює, серед тих хто розстрілював людей на площі у Алмати і робив зачистки – були саме російські військові. Зокрема і тому, що були без розпізнавальних знаків, говорили російською і ані слова казахською – на відміну від місцевих силовиків.
Із 13-го січня контингент ОДКБ починають поступово виводити із Казахстану. А Президент Токаєв – призначає новий уряд. Силові міністри – Міноборони та МВС – зберігають свої портфелі. Але новий прем'єр-міністр обіцяє повну реорганізацію системи національної безпеки. Зокрема і створення нових силових підрозділів – спецпризначенців і нацгвардії.
Нонна Стефанова, "Час за Гринвічем"
Джерело
