Херсонка Анна Знахаренко вишиває вже другу сорочку від початку війни. Вже випрасувана вишита сорочка Перемоги. Вона особлива для майстрині. Орнамент скопійований з картини Михайла Брянського "Портрет дівчини у вишитій сукні", який експонується у Херсонському Художньому музеї. Пані Анна вирішила "перенести" старовинний візерунок на своє вбрання. Вона – фахівчиня з історії костюму і займається практично всіма видами рукоділля. Але в окупації може лише вишивати. Напередодні Всесвітнього Дня вишиванки, який цьогоріч відзначається 19 травня, кореспонденти Суспільного поспілкувались з майстринею.

Анна Знахаренко вишиває з 10 років, це були серветки, скатертини. По закінченні школи почала оздоблювати своє вбрання.

"Це творчий процес – ти бачиш схему, вона тобі подобається, але у процесі ти змінюєш кольори, розумієш, що так буде краще, або орнамент бачиш своїми очима, а не так, як задумував автор. Для мене це перш за все творчість", - сказала майстриня.

Спочатку був "механічний" труд – вивчення стібків і швів, а вже потім прийшло бажання вивчити історію українського вбрання, історію появи вишивки у народному костюмі. Це був і професійний інтерес – пані Анна викладала швацьку справу у навчальному комбінаті. І зараз, займаючись вишивкою понад 30 років, майстриня говорить, що знає не все про орнаменти і візерунки. Щоразу відкриває для себе щось нове.

"Вивчаючи історію українського костюма, я постійно наштовхуюсь на якісь невідомі візерунки, і відкриваю для себе нові знання. Одна з моїх мрій - побувати у "Музеї Івана Гончара", де зберігаються колекції вишитого одягу з усіх регіонів Україні. Це – неймовірний скарб, який треба берегти. Мрію послухати лекції провідних етнографів нашої країни", - розповіла пані Анна.

Вишивка хрестиком стала розповсюджуватись в Україні з середини XIX століття, говорить майстриня. До цього існували 250 видів швів, якими оздоблювали одяг українці. На півдні традиційні кольори – синьо-червоний і чорно-червоний. На Херсонщині чорний поступово витіснив синій, а у Миколаївській області збережене це поєднання. Від початку війни майстриня вишиває вже другу сорочку у кольорах, які більше притаманні західноукраїнській традиції.

"Коли ти починаєш роботу, то це нова історія, нова гама. Я ніколи в житті не використовувала яскраві кольори. А зараз дуже захотілось життєствердного орнаменту. Вишиванка – код нації. Тепер я в цьому впевнена. Лише вишивання орнаментів рятує мене від того, щоб не збожеволіти в окупації", - сказала вишивальниця.

Читайте нас у Тelegram: Суспільне Херсон

Підписуйтесь на Суспільне Херсон у Viber