Кількість біженців у світі вперше в історії перевищила 100 мільйонів осіб. До такої сумної статистики призвело повномасштабне вторгнення росії в Україну. Про це свідчать підрахунки Агентства ООН у справах біженців. З України протягом трьох місяців виїжджали переважно жінки та діти. І те, що доводиться переживати матерям у таких обставинах, моторошно навіть уявляти. Киянка Олександра у перший тиждень широкомасштабного вторгнення рф зробила відчайдушний крок, від якого стискається серце. Під час евакуації зі столиці вона підписала свою дитину на випадок власної смерті. Аби дочку могли передати рідним. Нині вони в цілковитій безпеці за кордоном, а світлини дворічної Віри облетіли весь світ. Цією історією перейнялися, зокрема, такі міжнародні видання, як The Times та Miror. А от з українськими ЗМІ Олександра спілкуватися відмовляється. Втім вона погодилася дати ексклюзивне інтерв'ю "5 каналу".
"Війна застала нас вдома на Русанівці. Ми прокинулися від вибухів, які і всі. Пів дня, я б не сказала, що ми збиралися. Тому що в такому стані ми до кінця не могли повірити, що ми отак просто зараз залишимо все", – каже біженка Олександра Маковій.
Художниця Олександра Маковій пригадує події тримісячної давнини, коли вибухи російських ракет над Києвом рано вранці розбудили її дворічну доньку. Жінка каже, найбільше боялася саме за неї. Тому згадала про брошуру з інструкцією, яка випадково трапилася їй на очі. У ній був описаний план дій у такій ситуації та поради, як уберегти свою дитину.
"Там була інструкція, що треба зробити картки для дітей – заламінований папірець з нашими телефонами, з адресою, з повними контактами. І я зробила це і вклала в кишеньку комбінезону Віриного. Але також у цій брошурі були такі слова, що якщо буде поранення, то одяг можуть зняти", – додала біженка.
Ця думка не давала Олександрі спокою. Страх загубити доньку або залишити її без опіки і без жодних контактних даних був несамовитий. Тому жінка взяла ручку і зробила те, що потім побачив увесь світ. Мама маленької українки була вимушена підписати свою дитину, бо не знала, чим рашистське вторгнення може обернутися для її родини.
"Я робила це на випадок, що з нами щось трапиться, тобто з чоловіком і зі мною. Тобто на випадок нашої смерті чи дуже тяжкого поранення, що ми втратимо свідомість і не зможемо про неї попіклуватися. Віра думала, що це частина гри. Вона не усвідомлювала. І я вже потім передивлялася відео, бо вона там теж щось знімала, грала, і я вже забула, але я підписала їй ще кожну руку так "Віра". Це настільки абсурдно! У ХХІ сторіччі, що має бути це. Взагалі ситуація жахлива", – пригадує Олександра Маковій.
Олександра згадує, у голові в ту мить вимальовувався найгірший сценарій: потрапити до фільтраційного табору і втратити дитину. Ще три місяці тому це було лише моторошне припущення. Утім нині ми знаємо, що рашисти здатні й не на таке.
"Фізично ми з Вірою ніяк не постраждали, з нами все добре. Але на той момент ми абсолютно не знали, чи буде безпечною ця евакуація", – ствердила жінка.
Далі – кілька днів дороги без сну. Сім'я спочатку виїхала до родичів у Вінницю, а потім за кордон. Бо життя і безпека дитини – найголовніша цінність, якою ризикувати не мали права, каже жінка. Нині Олександра з дочкою у Франції. Вже там вона виклала в соцмережах ті світлини, які сколихнули весь світ. Жінка цього не очікувала. Тож спочатку не хотіла спілкуватися з журналістами. Та потім усвідомила – це можливість розповісти всьому світу про злочини росіян в Україні.
"По 10 інтерв'ю на день давала. І я кажу тату: "Як мені обирати?", а він каже: "Давай інтерв'ю настільки багато, наскільки ти зможеш. Охопи всі країни, всіх журналістів. І там навіть Японія, Колумбія, Бразилія, Мексика, Німеччина, Сполучені Штати. Я була на зв'язку і намагалася розповідати про те, що російська пропаганда називає нас нацистами. Ми не нацисти!", – наголосила Олександра Маковій.
Не забарилися з реакцією і наші "ватні" сусіди.
"Росіяни почали писати, що це все фейк: "А чому це українська мама написала англійською?". Логіка була та, що Віра має знати, хто вона. Що вона могла б знайти мої сторінки і побачити, наскільки вона була оточена любов'ю батьків. Бо кожній людині дуже важливо знати, хто вона", – запевнила жінка.
Нині дворічна Віра звикає до життя у незнайомій Франції. Утім вона щодня запитує, коли ж сім'я зможе повернутися до Києва.
"Вона постійно перераховувала всіх-всіх близьких, і що вона хоче їх дуже побачити. Вона постійно запитувала, чи ми поїдемо додому. Я їй не брехала, я казала, що зараз ми не можемо поїхати додому. Там небезпечно, і ми не знаємо, чи буде в нас наш дім. Поки що нам надали дозвіл перебувати тут десь до жовтня, і ми плануємо тут бути. Або ж тільки війна закінчиться раніше. Тому я не поспішаю повертатися, хоча дуже сумую за домом. Ех. Думаю за нашу перемогу і коли росія вже розвалиться", – підсумувала Олександра Маковій.
І Олександра, і маленька Віра щиро у це вірять, і сподіваються якомога швидше повернутися додому.
Юрій Пугач та Орест Пона, "5 канал"
Друзі! Ми сьогодні боремося за нашу свободу, незалежність, за право бути вільною людиною на своїй землі.
Нас захищають справжні Супергерої: ЗСУ, Нацгвардія, Тероборона, МВС, усі небайдужі Громадяни, які об'єдналися заради захисту Батьківщини.
Ми маємо безпрецедентну підтримку міжнародних партнерів. Увесь світ підтримує Україну.
Зберігаємо спокій, підтримуємо одне одного, читаємо тільки перевірені новини та допомагаємо армії.
ЄДИНІ ОФІЦІЙНІ РЕКВІЗИТИ НБУ ДЛЯ ЗБОРУ КОШТІВ НА ПОТРЕБИ АРМІЇ
ПЕРЕРАХУЙТЕ "КОВІДНІ" ГРОШІ З Є-ПІДТРИМКИ НА АРМІЮ
ВІДПРАВТЕ ДРУЗЯМ ЗА КОРДОН ПОСИЛАННЯ АНГЛІЙСЬКОЮ МОВОЮ:
Разом до перемоги над російськими окупантами!
Слава Україні! Героям Слава!
Джерело
