Понад три місяці не виходив з дому, півтора з них – через відключення електроенергії. Так живе чернігівець Дмитро Бруй. Чоловіку 37 років, і він з дитинства пересувається на візку, – має діагноз ДЦП.

Останні півтора місяця Дмитро не покидав власної квартири, бо його багатоповерхівку з середини жовтня регулярно відключають від постачання електрики, а навіть коли вона з’являється, він не використовує ліфт – боїться застрягнути. 29 листопада Дмитро вперше вийшов на вулицю, аби знести його з сьомого поверху, знадобилося четверо чоловіків, — як це було, читайте далі.

До війни, розповідає мати Дмитра Алла, він вів активне життя у соціумі: відвідував кілька громадських організацій, заклади культури. Після початку активних бойових дій родина ще місяць лишалася в Чернігові, виїхали тільки, коли зникли тепло, електрика та вода.

"А він у мене такий активіст, такий патріот. Я ж кажу, ми давно могли б виїхати кудись за кордон з такими дітьми, а він каже: «Ні за що!». Говорить: «Мамо, я буду тут. Скільки треба, я буду в місті. Як усі люди, так і я»".

Три місяці Дмитро жодного разу не виходив з квартири. Спочатку через хворобу, а останні півтора – через регулярні відключення світла. Родина живе на сьомому поверсі.

"Сталося так. Що ліфт не робить, і я не можу вийти на вулицю, через те, що ліфт не працює".

Мати чоловіка скаржиться:

"Графіки дуже нестабільні. Ми не можемо підлаштуватися. Ми можемо сісти в ліфт і в ньому застрягнути".

Коли світла немає, гає час за розвиваючими іграми та пасьянсами. Або ж просто дивиться крізь вікно на вулицю.

У квартирі по всіх куточках розкладені свічки та ліхтарики, на Дмитровому ліжку їх одразу два з обох боків.

"Я ж не кажу, що якщо в нас немає, то нехай і в інших нічого не буде. Нехай у людей буде. Але ж давайте якось, щоб справедливість існувала. А навіщо такі реклами, скажіть, на магазинах. Що це за економія, розкажіть? За наш рахунок економлять?", — каже мати Дмитра.

Світло у квартирі зникає прямо під час зйомки, поза графіком, коли родина саме готується вперше вийти на вулицю.

Аби знести Дмитра на візочку з сьомого поверху, потрібно четверо чоловіків. З ними Алла домовилася заздалегідь, бо в під’їзді майже усі пенсіонери, молодь – на роботі.

Надворі очікує авто соціального таксі. Дмитро прямує до “Вулику”, – групи денного догляду для дітей та молоді з інвалідністю. Тут із дітьми з важкими формами інвалідності займаються педагоги та фізіотерапевти. Сьогодні, 29 листопада, організація святкувала свою шосту річницю створення.

Мати одного з вихованців закладу, розповідає, що їх діти дуже люблять спілкування, тому дуже люблять сюди їздити.

"Вони сюди летять завжди, я знаю по своєму сину. Він напередодні пізно лягає спати, бо він очікує. Це коло спілкування, вони тут діляться чимось, вони обіймаються, посміхаються, співають. Це такий великий шматок їхнього життя".

Детальніше у сюжеті:

Читайте також

"Наш святий обов’язок – підняти наше місто": у Прилуках створили "Школу амбасадорів – 2022"

Підписуйтесь на Суспільне Чернігів і на інших платформах: Telegram, Facebook, Viber, YouTube.

Джерело