Медики не давали йому шансів на життя. Проте він переміг смерть і нині проходить реабілітацію. 39-річний сапер із 24-ї механізованої бригади Петро Буряк підірвався на ворожій міні на Херсонщині. Чоловік пішов на фронт добровольцем, задля цього повернувся з-закордону, де працював далекобійником. Знімальна група "5 каналу" відвідала сапера у реабілітаційному центрі. Як проходить лікування воїна – знає журналістка "5 каналу" Марта Шикула.
З усмішкою на обличчі та у бойовому настрої – Петро Буряк зустрічає нас у своїй палаті реабілітаційного центру. З пікселем не розлучається навіть у лікарні, бо дуже рідним для чоловіка стало усе військове, хоч на службі втратив обидві ноги та ледь не загинув.
"Ні разу не пожалів що я так зробив. Моя совість чиста перед рідними, перед всіма. І я би зробив так ще раз, не задумуючись. Я мав бути на цій війні", – каже Петро Буряк.
Щоб захищати країну, Петро повернувся з Іспанії, де працював далекобійником.
"Почалася війна, я не міг довго витримати, подзвонив до свого менеджера, кажу забирай машину на гараж. В армії не служив, але я вирішив іти захищати свою сім’ю і свою батьківщину", – розповідає військовослужбовець 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила Петро Буряк.
За місяць навчань із далекобійника Петро перекваліфікувався на сапера 24-ї окремої механізованої бригади.
"Завдання саперів розвідувача територію чи замінована чи не замінована, що там на посадках чи заводити туди хлопців чи ні", – каже військовослужбовець 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила Петро Буряк.
У складі бойового підрозділу Петро воював на Луганщині, у Запорізькій області та на Херсонщині. Тоді бригада проводила наступальну операцію. У вересні, під час одного з бойових завдань, сапер підірвався на ворожій міні.
"Розірвало шию, було 3 великі розриви сонної артерії, 2 пальця відірвало, ноги і кістку розробило на руці. Я в машині горів, але завдяки тому що я горів машині мені по запікали такі осколкові поранення, що не стік кров’ю", – розповідає військовослужбовець 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила Петро Буряк.
Врятував чоловіка бойовий побратим. Петро пережив 3 тижні коми та 5 клінічних смертей. У те, що він виживе, вірили лише дружина Олена, донька та син.
"Я кажу ти мусиш, ти мусиш жити, в тебе діти, я кажу ти не можеш так взяти і вмерти і що буде далі . тобі буде легко, нема мови, прийшов, повоював трохи і помер. Як ти так нас залишиш", – згадує дружина Петра Олена Буряк.
Та як тяжко не було б, дружина пишається своїм чоловіком.
"Все-таки треба мати сталевий стержень для того щоб вміти і не знатися у військовій справі приїхати закордону і піти там де дуже страшно іде дуже стріляють, це треба бути дуже сильним духом, чи я б так змогла не знаю", – каже дружина військовослужбовця Олена Буряк.
За кілька місяців боїв Петро зрозумів, що на війні страшніша за ворога – лише втрата побратимів.
Нині Петро сумує, що не може бути поруч із побратимами та обороняти рідну землю.
"Наша сильна сторона це незламність. Ми прекрасно знаємо, що ми робимо, ми захищаємо все, що ми любимо. На рахунок москаля, агресора, то воно є дике, то є дич. Воно прийшло грабити, красти і вбивати", – каже військовослужбовець 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила Петро Буряк.
Зараз Петро проходить реабілітацію та чекає на протезування. Воювати чоловік уже не зможе. Після лікування планує стати волонтером та мріє відкрити реабілітаційний центр, де надаватимуть психологічну допомогу тим, хто повертається з війни.
Марта Шикула, Євген Радіон, Львівська область, "5 канал"
Підтримайте журналістів "5 каналу" на передовій.
Дивіться також відео за темою: "Паралізувало після прильоту": як герої медичного фронту рятують поранених бійців
Робіть свій внесок у перемогу – підтримуйте ЗСУ.
ДжерелоГоловні новини дня без спаму та реклами! Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій.
