Коли російська війська в березні 2022 року зайшли до сіл Новокиївка та Богородицьке, педагоги місцевого ліцею сховали всі технічні засоби навчання, документацію, щоб нічого не потрапило до рук росіян, або не постраждало. Школярів спочатку відправили на канікули, пізніше запровадили сімейну форму навчання.

Про навчання в окупації кореспондентам Суспільного розповіла директорка Новокиївського ліцею Шевченківської сільської ради Надія Атрощенко.

Ми не залишили батьків і дітей сам на сам. Обстріли були щодня, втім вчителі надавали по можливості консультації у себе вдома, чи ходили до дітей і таким чином підтримували їх. Жоден вчитель не виїхав

За словами Надії Атрощенко, жоден вчитель не виїхав із села, усі 11 педагогів залишалися вдома в селах Новокиївка та Богородицьке.

Протягом весни-літа персонал та вчителі школи підтримували порядок на території закладу.

"Ми зберегли навчальний заклад у такому стані, в якому він був до війни. Саме наші села — Новокиївка і Богородицьке — не зруйновані так, як решта сіл громади й шкіл, можливо, тому ми зберегли всю матеріально-технічну базу нашого закладу", — говорить Надія Атрощенко.

Надія Атрощенко та її чоловік — вчителі. Жінка говорить, що не поїхала із села, бо не могла кинути школу, де майже 40 років працює, із яких 36 років директором.

"Коли почала перепитувати, дзвонити педагогічному і технічному персоналу, бо цікавилась ситуацією з продуктами, то вони також не захотіли виїжджати. До того ж думали, що все швидко закінчиться, та не було куди їхати. А потім склалася така ситуація, що ми не змогли вже евакуюватися. Дехто з людей виїжджали, якось знаходили шляхи, а мої працівники не поїхали", — згадує Надія Атрощенко.

Навчальний процес потайки від окупантів

До повномасштабного вторгнення в ліцеї навчалося 87 дітей.

"Влітку, коли вже зовсім було нестерпно, декілька сімей виїхали за кордон. Але вони продовжують навчатися у нашій школі дистанційно. Ті, хто виїхали в інші області України, переважно вже повернулися", — каже директорка.

За її словами, спочатку дітей відправили на канікули, потім вирішили застосувати сімейну форму навчання.

"Перебуваючи в окупації, щоб убезпечити педагогічний колектив від переслідувань російської окупаційної влади, щоб не примушували нас викладати за російськими програмами та підручниками, ми порадилися з батьками та прийняли рішення перейти на сімейну форму навчання, а вчителі були переведені на простій. Дітки — молодці, витримали все, виконували всі роботи", — розповідає Надія Атрощенко.

Надія Атрощенко говорить, що з питаннями переходу на російську мову викладання, чи за російською програмою до неї військові РФ не зверталися.

Директорка викладає історію та правознавство. Згадує, що після розмови з окупантами потайки винесла зі школи та закопала всі мапи.

Якось до дому приїхали військові, кажуть: "Дайте нам мапу Миколаївської області". А я кажу: "У мене немає". А вони говорять: "Ну, Ви ж вчитель історії". "Так, я вчитель історії, у мене є мапа Російського царства 15-го століття, Київської Русі". Кажуть: "Нам таке не потрібно". Відвадила росіян від школи

Директорка каже, що в будівлю ліцею росіяни не заселилися, будь-якими шляхами відважувала від цього.

За словами Надії, військові РФ заходили на територію закладу, заглядали у вікна, двері намагалися відкрити, скрізь дивилися, але до будівлі не потрапили.

"Якось староста села привела росіян, щоб поселити у школі. Каже вояк: "Викликайте кочегара, будемо селитися". А десятого березня не стало світла, холодно було, що ми й дома грубкою топили. Я й говорю: "Як ви поселитися? Чим кочегар допоможе, як світла немає? Школа не опалюється". — "Будемо носити дрова, вугілля". — "Носіть, не носіть, а у нас котел, електричне опалення". Мабуть, дійшло до них, що котел не запрацює. Вони покрутилися і заселилися в будинках, де люди не проживали", — розповідає Надія Атрощенко.

Окупацію запам'ятали на все життя

З 11 березня до 11 листопада 2022 року — місяці окупації, що запам’ятаються на все життя, говорить Надія Атрощенко.

"У нас біля Новокиївки проходить дорога "Херсон-Засілля", а далі траса "Снігурівка-Миколаїв", то вони сказали, що у нас стратегічна дорога. Уявіть собі, ми бачили з першого дня повномасштабної агресії, як їхала колона з півтори тисячі техніки, тільки встигали рахувати. А потім вони кожного дня туди-сюди їздили, заїжджали в села, стояли біля Богородицького за каналом і стріляли так гучно, то ми думали, що хати не встоять. Це жах пережити цю навалу", — згадує пані Надія.

За словами Надії, найстрашніше було, коли над винищувачі та гелікоптери пролітали так низько, що ледь не зачепили димаря в хаті.

"Дуже страшно було. Страшно обстрілювали снарядами, у людей чимало попробивало дахи, зруйновані господарчі будівлі, вікна повилітали. А скільки горіло влітку посівів біля села, від російських снарядів поля займалися, то бігали та тушили, щоб вогонь не перекинувся на село", — говорить директорка.

З початку окупації село було відрізано від інших населених пунктів, продукти не завозили, говорить Надія Атрощенко. Деякі люди мали можливість їздити в Херсон.

"Поки були гроші, могли поїхати в місто, щось купити. Уявіть собі, люди не отримували пенсії, зарплати. То росіяни потім привозили гуманітарку. Люди, у яких дійсно була вже безвихідь, брали й казали, що це відібрані наші продукти, бо українську мову видно скрізь на пакетах. Не часто, але привозили, роздавали гуманітарку", — каже педагогиня.

Після звільнення радості не було меж

11 листопада Сили оборони України звільнили Новокиївку та Богородицьке.

"Наші військові вже після звільнення багато розміновували в селі. Ми ще в перший день звільнення сказали, де були прильоти, то вони розміновували боєприпаси, що падали у старі нежилі хати, і не розірвалися", — розповідає Надія Атрощенко.

Дуже раді, що вижили, вистояли. Молимося, щоб нічого не повернулося.

З першого січня 2023 року навчання в ліцеї відновили за дистанційною формою, адже залишається загроза обстрілів.

"Цього навчального року набрали шестеро першокласників. Хотілося б більше, бо до школи ходять дітки з двох сіл. У нас класи з різною кількістю дітей — від 5 до 19 учнів. На перспективу також будуть класи по шість-сім діток, у 2020 році у нас багато діточок народилися, так що школа буде працювати", — каже директорка.

Читайте також

Добірка літератури до Дня Соборності. П'ять книг на історичну тематику від миколаївських бібліотекарів

У Заводському районі Миколаєва понад 70 будинків тимчасово залишились без теплопостачання

Єдиний реабілітаційний центр для військових, що повернулися з полону: як працює заклад у Миколаєві

Слідкуйте за новинами Суспільного Миколаїв у Telegram, Viber, YouTube, Facebook та Instagram.

Джерело