Життя під щоденними обстрілами. Попри те, що лінія фронту нині проходить безпосередньо вулицями незламного міста Бахмут, у ньому залишаються близько 6 тисяч цивільних мешканців. Життям їхнє існування назвати важко – це радше щоденні змагання за виживання. Через посилення російських обстрілів, у місто дедалі рідше приїздять волонтери з допомогою. Але змогли доїхати туди наші фронтові кореспонденти – Ольга Калиновська та Сергій Клименко.
Коли під канонаду артилерійських дуелей заїжджаєш у Бахмут, аж ніяк не очікуєш побачити у пошматованому місті острівець цивільного життя – базар, де торгують хто, чим. На гучні прильоти, які щохвилини розривають повітря, тут не реагує, здається, ніхто. Життя триває, попри те, що його весь час намагаються відібрати окупанти.
Продавчиня Леся посміхається до покупців. Хоча їй сьогодні, здається, не дуже весело. У центрі Бахмута в цю мить горить її магазин. Її оселю вже давно розбили російські снаряди, але залишати місто жінка не планує. Принаймні доти, доки в Бахмуті Сили оборони.
"Якщо росіяни сюди зайдуть, я виїду попереду них. І потім знову зайду, коли Україна зайде. Але зараз у мене магазин горить. Ну х*р з ним, хай горить. Закінчиться війна, відбудуємо, правильно?", – каже жителька Бахмута Леся.
Від магазину майже нічого не залишилося. Він уже навіть не горить, а димить. Та навіть наблизитися до приміщення знімальна група "5 каналу" не змогла, адже росіяни потужно обстрілюють цей район.
Ще буквально місяць тому вранці у Бахмуті було відносно тихо. Війна артилерії стартувала ближче до обіду. Нині канонада тут цілодобово. Причому працює не лише артилерія, а й стрілецька зброя. Рашисти підійшли впритул до річки Бахмутки. Власне це геть недалеко від центру. Буквально в кількох кварталах. Але Бахмут тримається. Бахмут обороняють.
Саме через нову хвилю російського наступу, де, за даними британської розвідки, до вагнерівців-смертників доєдналися регулярні російські війська, волонтери майже припинили сюди їздити. Надто ризиковано та небезпечно. Основні дороги до Бахмуту з Костянтинівки та Слов’янська під вогневим контролем росіян. Та й до гуманітарного центру ті, хто залишився в місті, а таких, за даними поліції, близько 6 тисяч, ходити бояться – можна не дійти. Хоча, каже Анна, у кого велика нужда, дістаються навіть із Забахмутки. Частини міста за річкою, яку контролюють росіяни.
"Доходять із Забахмутки, бо люди ще лишаються там. Залишаються літні люди. Люди об'єднуються в комуни, живуть разом, і ми видаємо допомогу на кожного. Волонтери приїздять дуже мало в місто, приїздять, але в центральну частину міста вже дуже мало, бо тут обстріли постійні. У нас може бути два-три прильоти по будівлі", – зауважила працівниця гуманітарного штабу Бахмута Анна.
Віктор щодня евакуйовує з поля бою поранених українських бійців. На передовій дісталося і його машині – танковий снаряд приземлився у метрах 10 від броньованого медеваку. Для екіпажу, на щастя, все обійшлася контузіями. Хоча могло би бути гірше. Медики і все, що з ними пов’язано, каже Віктор, пріоритетна для росіян ціль.
"По шпиталях, по стабпунктах, по лікарнях. Це їх тактика, вивести з ладу медиків, щоб ніхто не міг надати допомогу пораненим бійцям, щоб не було де це зробити. Медик на полі бою є основна мішень", – пояснив медик Віктор.
Що ближе до обіду, то сильніше та щільніше накриває центр міста російська арта. Саме під таким вогневим заслоном піхота окупантів намагається просуватися вперед. По 100-200 метрів, де може. Рух ворога на цій ділянці фронту зупиняє природна перешкода – річка Бахмутка. російські ж міни та снаряди не зупиняє ніщо.
Гради, запущені росіянами по місту, впали метрів за 300. Саме у цей час центральною дорогою рухалося авто з цивільними. Машину посікло, водій та пасажирки живі. Одній стає зле, коли шоковані обстрілом жінки виходять з машини. У жінці, що знепритомніла, свідомість, впізнаємо Лесю. Ту саму, з якою вранці спілкувалися на базарі. Вона із подругами поїхала до спаленого рашистами магазину фіксувати руйнування. Дорогою звідти їх накрили російські гради. Врятував водій, який вчасно загальмував перед потужними прильотами.
"Всі живі? Все, слава Богу, але машина. Головне, що, головне…Фух...Ми постійно під обстрілами, постійно. А це перший раз такий сильний. Господи, как нас Бог уберіг, я взагалі не знаю", – наголосила жителька Бахмута Руслана.
У Руслани трусяться руки, у Лесі від шоку різко скочив тиск. Допомогу їй надають медики. Вкрита ковдрою жінка, трохи заспокоївшись, бідкається, як вивезти стареньких та тварин, якими вони опікуються? Про власну евакуацію, тобто про себе навіть після такого жінка не думає.
"У мене зараз тварини, там, де розбитий дім, їх треба забирати. У мене сусіди старенькі, там п'ятеро людей живе. Їх треба вивезти, я ж не лишу їх. Їх треба їхати забирати, розумієте? Ну як я лишу їх?", – додає Леся.
Працівниця гуманітарного штабу Бахмуту Анна підсумувала: "Ми віримо, моя родина на сьогодні залишається в місті в більш безпечному районі, я сама мешканка того району, де йдуть активні бойові дії, і коли мені сказали, що в підвалі у мене живуть хлопці, я сказала: "нехай вскривають двері хати, у мене багато ковдр". Українську армію люди підтримують, я наразі живу в районі, трохи безпечному. Там постійно у нас приїздять хлопці, бабусі годують пиріжками. Я сама роблю чай, бо змерзлі, голодні, молоді – це місто нашого життя. Ми все відбудуємо. Так, було дуже боляче дивитися, як тут все зруйновано, але ми працьовиті, ми все відбудуємо, аби все це скінчилось".
З Донеччини, Ольга Калиновська, Сергій Клименко, Сергій Малін, "5 канал"
Дивіться відео за темою: Обстріл ТОРЕЦЬКА, загинула одна людина. БАХМУТ: московити спалили ще одну історичну будівлю
Підтримайте журналістів "5 каналу" на передовій.
Робіть свій внесок у перемогу – підтримуйте ЗСУ.
ДжерелоГоловні новини дня без спаму та реклами! Друзі, підписуйтеся на "5 канал" у Telegram. Хвилина – і ви в курсі подій.
