Військовослужбовець 36-ї окремої бригади морської піхоти Ігор Дібров був поранений під Бахмутом. Після лікування повернувся на Миколаївщину, аби продовжити реабілітацію.

Ігор Дібров розповів кореспондентам Суспільного свою історію.

За словами Ігоря, до лав Збройних сил України пішов добровольцем.

Вижив після вибуху. Військовий з Миколаївщини повертається до дому після поранення

"Мене поставили в 36-ту бригаду. На вибір було дві: або 36-та, або 79-та — це миколаївські. Я хотів бути ближче до дому, хоча і розумів, що 36-та бригада — це я буду або в Донецьку, або в Маріуполі, або Луганську", — сказав Ігор Дібров.

З початку були п’ять тижнів навчань у Великій Британії. Після повернення в Україну направили захищати країну на Бахмутському напрямку.

"Ми переїхали під Донецьк, мене поставили на "Гради", бо в нашій бригаді не було самохідної артилерії, на яку я вчився навідником. Мене поставили на бойову машину", — розповів військовий.

Наречена Ігоря Олександра розповіла, що рішення хлопця піти воювати підтримала одразу ж, утім щодня хвилювалася за нього.

"Коли він був там, на передовій, кожен день для мене був як в тумані, тому що кожен день я очікувала його повідомлення "Доброго ранку" або його телефонний дзвінок. Я щоразу чекала, щоб вийшов у мережу та написав, що з ним все добре", — сказала Олександра.

18 січня в Донецькій області під час виконання бойового завдання Ігор отримав важке поранення.

"В секунду усе відбувається. Я відчуваю, що у вухах свистить. Впав, відразу відчув біль в лівій нозі, рукою доторкнувся до ноги. Я впав і в мене нога склалася у коліні. Я думав, що, скоріш за все, частина ноги відлетіла. Почав кричати про допомогу, свистіти. Почали з бліндажа виглядати мої побратими та питати, чи можу я повзти сам. Я сказав, що ні", — пригадав Ігор.

Евакуації довелось чекати.

"Сам уламок прилетів у таз, вдарив таз та вилетів на живіт. Тобто уламок лежав в мене під курткою на животі. Тоді було десь о пів на другу дня і дуже обстрілювали, і я думав, що навряд чи ми виїдемо, тим більше поля, болото", — розповів військовий.

Звістку про поранення коханого Олександра отримала від його побратима. Дівчина каже, що точної інформації не було і це лякало ще більше.

"Вже пішли чутки, що він трьохсотий. В мене вже руки тряслися, в голові нічого немає, лише думки, аби він був живий. Коли він вже був на реабілітації в Тернополі, я їздила майже кожен тиждень", — сказала Олександра.

За словами дівчини, намагалась завжди бути поруч, особливо в перші дні після операції.

"Йому потрібно, аби хтось був поруч, щоб робити елементарно — води подати, допомогти поїсти. Ігор вже на реабілітації. Найскладніші операції вже перенесли, зараз найголовніше наше завдання — це більше займатися. В нього шийка тазу розбита", — розповіла Олександра.

Після лікування у Тернополі боєць повернувся на рідну Миколаївщину, де продовжить реабілітацію.

"Збираюсь, сьогодні (24 березня 2023 року — ред.) хочу поїхати. В мене ніхто не знає: ні батьки, ні бабуся, ні дідусь, — ніхто не знає, що я приїхав. Хочу зробити сюрприз, сподіваюсь, що їм сподобається", — сказав Ігор Дібров.

Читайте також

"Хухі" для маскування. Миколаївські волонтерки плетуть костюми для військових за унікальною технологією

Повернути воду з Дніпра у Миколаїв поки неможливо — директор водоканалу

На Миколаївщині 80 відсотків земель готові до посіву: які проблеми постали перед аграріями

Слідкуйте за новинами Суспільного Миколаїв у Telegram, Viber, YouTube, Facebook та Instagram.

Джерело