Насамперед Віллі Вонка відомий як головний персонаж повісті британського письменника Роальда Дала "Чарлі і шоколадна фабрика", написаної в 1964 році.
Видавництво "А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА" опублікувало книжку в українському перекладі Віктора Морозова. Воно ознайомило українських читачів і з іншими творами Роальда Дала, як-от "Матильда", "Відьми", "Джеймс і гігантський персик", Великий дружній велетень", "Фантастичний містер Лис", а також продовженням оригінальної історії про шоколадну фабрику Вонки — "Чарлі і великий скляний ліфт".
У пошуках золотого квитка: як читачі знайомляться з Віллі ВонкоюВіллі Вонка — засновник найфеєричнішої у світі шоколадної фабрики. У нього немає сім'ї, тож одного разу герой вирішує запросити на фабрику п'ятьох дітей, щоб знайти серед них спадкоємців своєї "солодкої імперії". Для цього Вонка вдається до геніального маркетингового ходу: вкладає по одному золотому квитку в п'ять шоколадок та розсилає їх у різних партіях в усі куточки світу. Діти, які їх знайшли, виграли справжній джекпот — запрошення на екскурсію фабрикою в супроводі батьків.
Пропозиція стала справжньою сенсацією, адже до того підприємство багато років було закритим для відвідувачів. Ба більше, Вонка навіть звільнив усіх працівників, коли дізнався, що хтось з них передавав унікальні рецепти конкурентам. Ніхто не приходив на фабрику і не виходив з неї — однак вона продовжувала працювати та випускати ласощі. Через це геніальний Вонка був оточений флером загадок та чуток, і це тільки підігрівало інтерес людей.
Ласуни з усього світу кинулися в крамниці, щоб випробувати фортуну. Шоколадки купували пачками, коробками та цілими вантажівками — кому скільки вистачило коштів та запалу.
Першим щасливий квиток знайшов Авґуст Ґлуп — товстун і справжній ненажера, який снідав, обідав та вечеряв солодощами.
Наступною щасливицею була Верука Солт — розбещена донька мультимільйонера. Він придбав величезну кількість шоколадок та наказав працівникам свого підприємства нескінченно розпаковувати їх у гонитві за квитком.
Третьою гостею судилося стати Віолеті Бореґард. У дівчинки є цікава звичка: вона цілими днями жує гумку й навіть встановила світовий рекорд із цієї справи. Почувши про "щасливі" шоколадки, вона так само цілеспрямовано перемкнулася на них.
Потім квиток знайшов Майк Тіві: затятий геймер та маленький геній зміг вирахувати, в якій саме плитці він схований.
Останнім кандидатом на шоколадний спадок став Чарлі Бакет. Цей хлопчик дуже відрізняється від попередніх щасливчиків. Річ у тім, що малий Чарлі зростав у дуже бідній сім'ї та мав шанс скуштувати шоколад лише раз на рік — у свій день народження.
Прикметно, що імениннику пощастило не відразу: у свій особливий день він отримав найзвичайнісіньку плитку. Однак дідусь хлопчика колись працював на фабриці Вонки й понад усе мріяв знову там побувати. Він поділився з внуком своїми заощадженнями та купив йому ще одну шоколадку — але й вона не спрацювала. Тільки з третьої спроби, коли Чарлі випадково знайшов десятидоларову купюру на землі й вирішив спробувати ще раз, удача йому всміхнулася.
Саме скромний та вбогий Чарлі Бакет зрештою переміг у "конкурсі" Віллі Вонки.
Зовнішність і характерУ повісті британського письменника Роальда Дала Віллі Вонку описано як моторного та дивакуватого чоловічка з чорною цапиною борідкою, який ходить у чорному циліндрі, фраці з розкішного темно-фіолетового оксамиту, темно-зелених штанах, перламутрово-сірих рукавичках та з елегантною тростиною із золотою "бамбулькою" в руках.
"А очі — очі він мав невимовно ясні. Здавалося, що вони весь час іскряться й мерехтять. Власне кажучи, все його лице освітлював радісний усміх. Ох, а яким він здавався розумним! Яким кмітливим, проникливим і енергійним!" — йдеться в книжці.
Вонка ходить так швидко, що за ним ледь можна встигнути — і це гарно відображає його непосидючий та легковажний характер. Окрім цього, він дуже балакучий і часом може й ненароком образити співрозмовників своїми словами. Наприклад, ім'я Веруки він порівняв із "бородавкою, яка вискакує на п'ятах".
Натомість персонаж дуже болісно сприймає критику у свій бік, а також не любить, коли йому ставлять недоречні запитання.
Автор не характеризує героя як негативного чи позитивного. Він пропонує читачам самостійно вирішити: був Віллі божевільним, генієм чи просто залишився дитиною в тілі дорослого чоловіка.
Вік Віллі Вонки не згадується.
Цинізм Віллі Вонки та "знущання" над дітьми на фабриціУ Віллі Вонки специфічне, часом жорстоке почуття гумору. Коли юні гості його фабрики одне за одним потрапляли в халепи, його це радше тішило, ніж непокоїло. Варто зазначити, що для дітей ця екскурсія була вельми небезпечним досвідом.
Наприклад, Авґуст Ґлуп спробував напитися з шоколадної річки й випадково потрапив у величезну трубу, через яку шоколад надходив до цеху з виготовлення полуничної помадки. Батьки ненажери влаштували лемент, проте Вонка тільки віджартувався, що хлопчик "трохи покатається, та й усе", а помадку з нього однаково не зроблять, бо "смак буде гидкий".
"Ви собі тільки уявіть! Авґустований Ґлуп у шоколаді! Ніхто такого не купить", — сказав він.
Наступних героїв спіткала ще гірша доля. З Віолетою Бореґард зіграла злий жарт її любов до жувальної гумки. Вона без дозволу спробувала жуйку, яка була тільки на етапі розробки. Раптом маленька рекордсменка забарвилася у фіолетовий колір та почала роздуватися, "як повітряна куля" або "чорниця". Варто зазначити, що тут містер Вонка наполегливо намагався її зупинити. Під час цього інциденту він сказав відвести Віолету в сокочавильний цех.
Верука Солт покинула екскурсію під час відвідин горіхового цеху. Там сиділо кілька десятків спеціально навчених білок, які очищали горіхи. Раптом дівчинка захотіла забрати одну з них собі. Коли вона спробувала це зробити, тваринки накинулися на неї, сприйняли за величезний зіпсований горіх і потягнули до сміттєспалювача. Однак і це геть не збентежило містера Вонку.
"— Слухайте, Вонка! — сказав батько Веруки. — Здається, цього разу ви крихточку, граминочку перебрали. Можливо, моя доня трохи розбещена — я не заперечую, — та це не означає, що ви можете її взяти й підсмажити. Знайте — ви мене страшенно розсердили!
— Та не сердьтеся, шановний пане! — відповів містер Вонка. — Думаю, рано чи пізно вона знайдеться. Може, її далеко й не занесло. Може, вона застрягла на самому початку сміттєпроводу, біля вхідної діри, а якщо це так, то зайдіть і витягніть її".
Своєю чергою, Майк Тіві "дав слабинку" в тестувальній залі так званого телевізійного шоколаду, який можна було телепортувати з одного місця в інше за допомогою телебачення. Він почав сперечатися з Віллі Вонкою і критикувати його ідею. Шоколатьє вирішив продемонструвати хлопчику все наочно — та хто ж знав, що той захоче влізти в експеримент замість "піддослідної" плитки шоколаду. В підсумку, телепорт зменшив Майка до крихітних розмірів.
Містер Вонка заявив, що "маленькі хлопці напрочуд пружинисті й розтяжні", тому є сенс розтягнути його в спеціальному пристрої для жувальної гумки. Коли батьки висловили побоювання стосовно цього задуму, зокрема, про виникнення в сина занадто довгих кінцівок, кондитер відказав, що це "дуже практично" — мовляв, "він зможе грати на піаніно ногами".
Зрештою, під час екскурсії не постраждав тільки Чарлі Бакет. Проте йому Віллі Вонка зруйнував житло. Коли шоколатьє разом із хлопчиком та дідусем Джо летіли на чарівному ліфті до домівки Бакетів, пристрій приземлився прямісінько на дах хиткої оселі:
"І ліфт залетів прямісінько крізь дах у спальню до стареньких, що лежали на ліжку. Їх засипав порох, потрощена черепиця, уламки дощок, таргани, павуки, цегла й цемент, отож усі троє стареньких подумали, що настав кінець світу. Бабуня Джорджина зомліла, в бабусі Джозефіни випала з рота штучна щелепа, дідусь Джордж заховав голову під ковдру, а з сусідньої кімнати примчали пан і пані Бакети".
Утім, Вонка попросив родину Чарлі не хвилюватися, адже "ця хата їм більше не знадобиться". Після цього сім'я Бакетів переїхала жити на шоколадну фабрику.
Також у книзі є сцена повернення інших дітей додому:
Авґуста затисло в трубі, тому він перестав бути товстуном; з бідолашної Віолети вичавили сік, проте її шкіра так і залишилася фіолетовою — Вонка сказав, що "не може нічого вдіяти" з цим; Верука та її батьки йшли повністю вкриті сміттям; Майка Тіві розтягнули так, що він став "метрів три заввишки і тонюсінькій, як дріт". На це Вонка лиш відмахнувся: мовляв, це "дурниці", йому навпаки "дуже пощастило", адже тепер "усі баскетбольні команди захочуть взяти його до себе". Віллі Вонка — рабовласник?Літературні критики побачили в персонажі Вонки "расистську
Джерело
